Чи потрібно підтверджувати ступінь локалізації виробництва проводів

Додатковим переліком товарів↗, що належать виключно до продукції переробної промисловості, до яких встановлюються вимоги щодо їх ступеня локалізації виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 № 782, виділено найменування товару — кабелі.

Тобто відповідно до пункту 6¹ розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII↗ ступінь локалізації такого товару повинен також підтверджуватись у встановленому порядку.

Окремим видом товару є проводи, які доволі часто ототожнюють з кабелями, наприклад, застосовуючи під час закупівлі такого товару код ДК 021:2015: 44320000-9 «Кабелі та супутня продукція». Також проводи можуть бути частиною переліку матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт.

Та чи товари «проводи» є кабелями, чи це окремі товари, схожі за призначенням?

ДСТУ 4809:2007 «Ізольовані проводи та кабелі. Вимоги пожежної безпеки та методи випробування», що затверджений як національний стандарт за наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30.07.2007 № 167↗, розмежовує кабелі й проводи як окремі вироби, зокрема за їх відмінною структурою та призначенням.

Провід (його ще називають електричний дріт) — це провідник електричного струму, який складається з однієї або кількох ізольованих чи неізольованих жил. Як правило, жила виготовлена із мідного або алюмінієвого дроту. Для більшої надійності провід часто має багатодротову жилу, яку не так легко переламати.

Кабель — це теж провідник електричного струму, але більш потужний представник. Він складається з декількох ізольованих одна від одної струмопровідних жил в одній оболонці, яка і захищає їх ізоляцією.

Можливо, такі вироби часто помилково і використовують як взаємозамінні, проте це зовсім різні види товарів. Тобто це різні товари і в площині законодавства у сфері публічних закупівель.

Таким чином, проводи не стосуються товарів додаткового переліку Постанови № 782, а тому й вимоги пункту 6¹ розділу Х Закону їх не стосуються.

Для правильного застосування вимог пункту 6¹ розділу X Закону замовнику слід керуватися фактичним видом та характеристиками товару, а не номінальними назвами або кодами. Так, у публікації порталу RADNUK.COM.UA↗ «Товар за назвою та функціональною приналежністю схожий на товар з переліку локалізованих. Потрібно підтверджувати ступінь локалізації чи ні? Позиція АМКУ↗» за практикою органу оскарження ми встановили, зокрема, що вимоги щодо підтвердження ступеня локалізації потрібно застосовувати не з огляду на код ДК, а з огляду на конкретну назву товару, що закуповується.

Якщо потрібне роз’яснення щодо застосування норм закупівельного законодавства, юристи ТОВ «Тендерне агентство Радник»↗ нададуть кваліфіковані відповіді на питання, що вас турбують, у межах послуги усної/письмової консультації↗ вартістю від 450,00 грн.

З відеонавчання «Локалізація: що треба враховувати замовнику та учаснику↗» від Академії Радник↗ дізнаєтесь більше про особливості проведення закупівель з урахуванням вимог щодо ступеня локалізації виробництва.

Олег ПІДГІРСЬКИЙ, 

юрист ТОВ «Тендерне агентство Радник»