Кваліфікаційний критерій — наявність фінансової спроможності та спосіб її підтвердження

Відповідно до частини 2 статті 16 нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі» (далі — нова редакція Закону), яка набирає чинності з 19.04.2020, замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: 

1. наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази й технологій;
2. наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід;
3. наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 
4. наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю. 

Дану норму, як бачимо, було дещо змінено порівняно з поточною редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» та доповнено новим критерієм — «наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю». 

У недалекому минулому даний кваліфікаційний критерій вже використовували при здійсненні закупівель за Законом України «Про здійснення державних закупівель». При впровадженні Закону України «Про публічні закупівлі», яким скасовано згаданий закон, цей критерій було вирішено не застосовувати. У новій редакції Закону законодавець вирішив знову повернутися до практики кваліфікації учасників за наявною фінансової спроможності учасника. 

Хоча законодавством не визначено терміна «фінансова спроможність», та загалом – це забезпечення учасника достатньою кількістю грошових та інших майнових активів для повного покриття всіх можливих витрат, у т. ч. виконання своїх грошових та інших зобов’язань. 

Як бачимо, у новій редакції Закону фінансова спроможність повинна бути підтверджена фінансовою звітністю. Що ж у законодавстві України належить до фінансової звітності? 

Згідно з частиною 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці), зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. 

Правові засади складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів відповідно до бюджетного законодавства. 

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність — звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Фінансова звітність не є комерційною таємницею, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Підприємства зобов’язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». 

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну фінансову звітність складають за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансову звітність можна складати за інші періоди. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців. 

Форму фінансової звітності встановлено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. 

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складають на кінець останнього дня звітного періоду.

Законодавством також передбачено, що для мікропідприємств, малих підприємств, які визнані такими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, встановлюють скорочену за показниками фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форму і порядок складання яких визначено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39. Такими формами є фінансова звітність малого підприємства та фінансова звітність мікропідприємства, що включають у себе баланс та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід).

Вищезазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за загальними або спрощеними формами. 

Підприємства, що контролюють інші підприємства (материнські підприємства), крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. 

Консолідована фінансова звітність — фінансова звітність підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, яких воно контролює, як єдиної економічної одиниці. 

Зазначені підприємства можуть не подавати консолідованої фінансової звітності, якщо разом із контрольованими підприємствами їхні показники на дату складання річної фінансової звітності не перевищують двох із таких критеріїв: балансова вартість активів — до 4 мільйонів євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 8 мільйонів євро; середня кількість працівників — до 50 осіб. 

Об’єднання підприємств, крім власної звітності, також складають та подають консолідовану фінансову звітність щодо підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань підприємств відповідно до законодавства. 

Тож для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» необхідно зважати на те, що:

1. учасником, який може надати фінансову звітність, є лише юридична особа;
2. фінансовий звіт повинен бути сформований за попередній звітний період, а саме попередній календарний рік, крім випадку, коли учасник є новоствореним підприємством.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що в разі встановлення кваліфікаційного критерію фінансової спроможності замовник не має права вимагати надання підтвердження обсягу річного доходу (виручки) в розмірі більшому, ніж очікувана вартість предмета закупівлі [пропорційно очікуваній вартості частини предмета закупівлі (лота) в разі поділу предмета закупівель на частини]. 

Також варто відзначити, що фізичні особи-підприємці не складають фінансову звітність, а тому не зможуть довести свою фінансову спроможність (у разі встановлення такого критерію замовником). 

Дата публікації: 12.03.2020