Правомірність витребування замовником сертифікатів відповідності та/або сертифікатів якості

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі — Закон № 922) у тендерній документації зазначається інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби — плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною 4 статті 5 Закону № 922.

Згідно з частиною 5 статті 23 Закону № 922 замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам. 

Так, виходячи зі змісту цієї норми, для підтвердження відповідності тендерної пропозиції учасника технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі замовник може вимагати від учасника надання у складі його пропозиції сертифікатів відповідності, сертифікатів якості тощо. 

Сертифікація в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII (далі — Закон № 124).

Так, за частиною 1 статті 1 Закону № 124 сертифікація — підтвердження відповідності третьою стороною, яке стосується продукції, процесів, послуг, систем або персоналу. 

Як відомо, з 01.01.2018 сертифікація в Україні є необов’язковою. Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.01.2018 № 93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2018 за № 194/31646, про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів, скасовано накази Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, які регламентували положення обов’язкової сертифікації. 

На підставі цього в учасників часто виникають питання, чи повинен замовник вимагати від учасників надання у складі тендерної пропозиції сертифіката відповідності чи сертифіката якості та чи повинен учасник їх надавати у складі тендерної пропозиції, якщо такі вимагаються за умовами тендерної документації, тимчасом як сертифікація в Україні необов’язкова.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону № 922 тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників. 

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 4 статті 5 Закону № 922 закупівлі здійснюються за такими принципами: недискримінація учасників та рівне ставлення до них. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників. 

Згідно з позицією Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі — Колегія), що викладена, зокрема, в рішеннях від 09.09.2020 № 16980-р/пк-пз, від 01.06.2020 № 10800-р/пк-пз, від 23.10.2019 № 15333-р/пк-пз та інших, не є дискримінацією встановлення умови надання учасниками у складі тендерної пропозиції згаданих документів. 

Питанням оскарження відповідно до цих рішень було те, що за твердженнями учасників така умова є дискримінаційною, і виконати її можуть лише ті учасники, які вже мають виготовлені такі сертифікати. 

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного суду згідно з постановою від 24.06.2020 у справі № 826/15639/17 (далі — постанова № 826/15639/17) виклала позицію, що, хоча виробництво не підлягає обов’язковій сертифікації, це не позбавляє учасника можливості отримати сертифікат у добровільному порядку з тим, щоб дотриматися умов конкурсу (торгів). 

Таким чином, можливість встановлення замовниками в тендерній документації умови надання учасниками у складі тендерної пропозиції сертифікатів відповідності чи сертифікатів якості передбачена нормами чинного законодавства, зокрема Законом № 922, та в свою чергу не є дискримінаційною і не заборонена іншими нормативно-правовими актами.

Доволі часто на виконання такої умови, тоді як в учасника відсутній відповідний сертифікат, учасник намагається використати норму частини 11 статті 26 Закону № 922, відповідно до якої документи, що не передбачені законодавством для учасників — юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців, не подаються ними у складі тендерної пропозиції / пропозиції та не вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі), обґрунтовуючи це тим, що не надає необхідний документ, оскільки сертифікація в Україні є необов’язковою.

Проте описані дії учасника є невиконанням такої умови тендерної документації, оскільки, як уже згадано вище, ця умова не може належати до положень пункту 4 частини 1 та частини 4 статті 5, частини 4 статті 22 та частини 11 статті 26 Закону № 922.

Такої самої позиції дотримується Колегія, зокрема згідно з рішеннями від 19.10.2020 № 19509-р/пк-пз, від 17.11.2020 № 21383-р/пк-пз та інших. 

Верховний Суд, згідно з постановою № 826/15639/17, дотримується позиції, що учасник був заздалегідь ознайомлений з умовами документації та у випадку неможливості виконання відповідних умов документації міг скористатися своїм правом на оскарження цих умов до органу оскарження чи до замовника. 

Варто зазначити, що відповідно до частини 6 статті 23 Закону № 922, якщо учасник не має відповідних маркувань, протоколів випробувань чи сертифікатів і не має можливості отримати їх до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій із причин, від нього не залежних, він може подати технічний паспорт на підтвердження відповідності тим же об’єктивним критеріям. Замовник зобов’язаний розглянути технічний паспорт і визначити, чи справді він підтверджує відповідність установленим вимогам, із обґрунтуванням свого рішення. 

Зі змісту цієї норми вбачається, що законодавець надав можливість у випадку відсутності в учасника документів, таких як сертифікатів відповідності чи якості, надати альтернативний документ, а саме технічний паспорт на підтвердження відповідності тим самим об’єктивним критеріям, що встановлені до відповідних документів. 

Дата публікації: 24.12.2020