Щодо територіальних органів державного замовника

Чи є територіальний орган центрального органу державним замовником у сфері оборони або замовником, визначеним частиною 9 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі»?

Відповідно до частини 9 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII особливості здійснення закупівель, визначених цим Законом, для гарантованого забезпечення потреб оборони (крім товарів, робіт і послуг, що підлягають закупівлі відповідно до угод у порядку, визначеному пунктом 6 частини 5 цієї статті) Міністерством оборони України та його розвідувальним органом, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національною гвардією України, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами в особливий період, у період проведення операції об’єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану встановлюються окремим законом.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборонні закупівлі» від 17.07.2020 № 808-IX державні замовники у сфері оборони — визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України.

Абзацом 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання оборонних закупівель» від 03.03.2021 № 363 визначено Міністерство внутрішніх справ, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Державну службу з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державне космічне агентство, Адміністрацію Державної прикордонної служби, Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Управління державної охорони, Національне антикорупційне бюро, Національну гвардію, Національну поліцію, Державну спеціальну службу транспорту, Державне бюро розслідувань, Державну судову адміністрацію, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості державними замовниками.

Зважаючи на зміст зазначених норм, вбачається, що вони стосуються саме центральних управлінь чи відомств. Проте ці норми не стосуються їх територіальних органів чи відомств, які в свою чергу можуть мати статус юридичної особи.

Розглянемо таке твердження на прикладі Служби безпеки України та її територіальних управлінь.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII Служба безпеки України — державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2229 систему СБУ складають Центральне управління СБУ, підпорядковані йому регіональні органи, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади СБУ. Центральне управління СБУ, інші органи та установи, що входять у систему СБУ, є юридичними особами, мають печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

Статтею 11 Закону № 2229 з метою ефективного виконання своїх завдань Службою безпеки України створюються її регіональні органи: обласні управління Служби безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення і територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

Виходячи з теорії держави і права, за обсягом владних повноважень органи держави класифікуються на центральні (вищі) та місцеві.

Таким чином, СБУ (як центральне управління) є центральним (вищим) державним органом, а його регіональні підрозділи є місцевими (регіональними) державними органами.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами 2 і 3 статті 81 ЦКУ юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

За частиною 1 статті 90 ЦКУ юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Враховуючи наведені вище норми, СБУ та її регіональні управління є різними юридичними особами, які в свою чергу мають свою назву. Частина 9 статті 3 Закону № 922 та пункт 2 Постанови № 363 визначають конкретну юридичну особу — державний орган СБУ. Проте в цих нормах не виокремлено, що їх дія також поширюється на регіональні управління СБУ.

Таким чином, регіональні управління СБУ не відносяться до державних замовників чи замовників, визначених частиною 9 статті 3 Закону № 922. 

Так, за прикладом територіальних управлінь СБУ можна зробити висновки і щодо інших центральних органів та їх територіальних управлінь, що мають статус юридичної особи.

Варто також зазначити, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України про деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану від 28.02.2022 № 169 в умовах воєнного стану державні замовники у сфері оборони та служби державного замовника здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законом № 808.

Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону № 808 служба державного замовника — суб’єкт господарювання, що належить до сфери управління державного замовника, або структурний підрозділ державного замовника, що уповноважується ним на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів) на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення та інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Тим самим, щоб територіальному управлінню центрального органу, що є державним замовником у сфері оборони, здійснювати закупівлі за Постановою № 169, таке управління повинно бути визначено як служба державного замовника.

Якщо виникли додаткові питання або потрібна правова допомога в тому чи іншому питанні використання законодавства у сфері публічних закупівель, скористайтесь послугами Агентства за посиланням https://goszakupka.com.ua/.

Олег Підгірський, 

юрист ТОВ «Тендерне агентство Радник»