Правові засади представництва інтересів замовника прокурором
У статті щотижневого блогу ТОВ «Тендерне агентство Радник»↗ «Визначення правочину щодо змін до договору про закупівлю недійсним при неправильному застосуванні підстави для внесення змін до істотних умов договору↗» ми проаналізували позицію Касаційного господарського суду Верховного Суду за постановою від 11.06.2022 у справі № 924/674/21↗, предметом розгляду якої була позовна заява першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, а згодом і касаційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури.
Варто зазначити, що в закупівлі, яка є предметом розгляду за згаданою постановою, ні Хмельницька обласна прокуратура, ні Рівненська обласна прокуратура не є замовниками.
Тому виникає запитання, які ж тоді повноваження має прокуратура, щоб оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність сторін закупівельного процесу в суді чи, наприклад, визнавати правочини недійсними через суд?
Закупівельним законодавством, зокрема, визначено такі контролюючі органи у сфері публічних закупівель:
- Уповноважений орган, яким виступає Міністерство економіки України (пункт 36 частини 1 статті 1↗, статті 7↗ і 9 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII↗ (далі — Закон↗));
- Орган оскарження — Антимонопольний комітет України (пункт 17 частини 1 статті 1↗ і стаття 18 Закону↗);
- органи, що здійснюють моніторинг закупівель, а саме органи фінансового контролю, якими є Державна аудиторська служба України та її територіальні офіси і управління (стаття 8 Закону↗).
За абзацами 35 і 36 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення↗ (далі — КУпАП↗) у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218–221 КУпАП↗, протоколи про правопорушення за статтею 164-14 КУпАП↗ мають право складати уповноважені на те посадові особи органів державного фінансового контролю та Рахункової палати.
Згідно з частиною 1 статті 234-1 КУпАП↗ органи державного фінансового контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з законодавством про закупівлі (частини 1 і 2 статті 164-14 КУпАП↗). Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 3–6 статті 164-14 КУпАП↗, що передбачено частиною 1 статті 221 КУпАП↗.
Виходячи зі змісту законодавства у сфері публічних закупівель, законодавець не виділив окремої ролі прокуратури як контролюючого органу в публічних закупівлях.
Проте в прокуратури є інша роль більше як захисника. Не прямо, але це випливає з норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII↗ (далі — Закон № 1697↗) та процесуального законодавства.
Якщо виникають запитання щодо роз’яснення норм законодавства у сфері публічних закупівель чи практичного їх застосування, замовляйте усну чи письмову консультацію↗ вартістю від 190,00 грн. Юристи ТОВ «Тендерне агентство Радник»↗ нададуть відповідь на питання, що вас цікавить.
img-1
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 1697↗ на прокуратуру покладаються такі функції: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом № 1697↗ та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України↗ (далі — ЦПКУ↗).
Згідно зі статтею 23 Закону № 1697↗ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб’єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:
1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);
2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;
3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
4) брати участь у розгляді справи;
5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;
6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, у якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Відповідні норми визначені і процесуальним законодавством. Так, за положеннями частин 3–5 статті 56 ЦПКУ↗, частин 3–5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України↗ (далі — ГПКУ↗) та частин 3–5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України↗ (далі — КАСУ↗) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Також частиною 4 статті 57 ЦПКУ↗, частиною 5 статті 55 ГПКУ↗ та частиною 4 статті 54 КАСУ↗ передбачено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
Тобто ми бачимо, що прокуратурі надано відповідні повноваження щодо захисту інтересів, у тому числі замовника, зокрема коли йдеться про ефективне використання бюджетних коштів. Виходячи зі змісту наведених норм ключовим моментом для захисту охоронюваних інтересів шляхом подання позову прокурором є порушення або загроза порушення таких інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Тобто коли відповідний орган самостійно не проявив ініціативи захисту своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. Умовно кажучи, коли замовник не мав наміру захистити себе самостійно і нічого для цього не робив.
Як не загубитись у всіх нововведеннях та працювати із закупівлями легко, Академія Радник↗ розповість на дводенному підвищенні кваліфікації для замовників онлайн↗.
ban-1
Олег Підгірський,
юрист ТОВ «Тендерне агентство Радник»